Вільям Батлер Єйтс Великдень 1916-го Перекладач: В. Коротич Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002.
Я надвечір побачив їх – Життєрадісно йшли сюди Від торгових рядів своїх Між старих кам’яниць ряди.
Я, проходячи, їм кивав І казав нікчемні слова, Чи, сповільнивши крок, вітав І казав нікчемні слова. Дотеп вигадавши, весь час
Повнив пам’ять я жартом тим, Що його при каміні в нас Клубним приятелям повім.
Та зносились вбрання смішні
Дні цієї жінки майнули В метушні задля добрих справ. В суперечках ночі минули – Її голос різкішим став. Він чарівним був дотепер: Ніжний – дужчав, коли без слів
Поривала коня в кар’єр… Цей чоловік школу вів, Кінь крилатий у нього був.
Інший – друг його й помічник – Таку саму могуть здобув. Славним стати міг: цілий вік Вдосконалювався і зростав – В пориваннях зрів його дух…
З мого сну – ще один постав. Пригадався – бовдур, з п’янюг. Що ж, колись помилився він, Тих, кого люблю, зачіпав.
Коли ж в пісні
Народилась краса страшна. Всі серця з’єднала мета, Та за літо і зиму ці Кожне каменем оброста І стримить у часу ріці. Кінь звертає в той бік, де дім,
Вершник – з ним; птах політ свій в’є З хмари в хмарку – змінні, мов дим, Щохвилини іншими є Всі; тінь хмари у сяйві дня На воді інакша щомить. …Проковзнуть копита коня, І в багнищі кінь хлюпотить.
Довгоногий самчик пірне, Лиш комишниця пискне з води; Мить за миттю – усе мине, Тільки камінь тут назавжди.
Надто довго жертовність ця Нам, у світі щоденних лих, Одягала в камінь серця, І – лиш небо полегшить їх.
Імена шепочу я – Тільки шепіт лишився нам. Так шепоче матір ім’я, Доручивши дитину снам. Що – знову ніч розгорнула сни?
О ні, ні, – то вже смерть гряде. Може, марно вмерли вони? Слово Англії – ще тверде? Чи в засліпленості своїй Ви забули їх мрія – в нас;
Навіть в мертвих – доволі мрій. Що – коли їм любов не раз Заважала на цій землі,
Як долали чужинську лжу? Пірс, МакДонах, та Коннолі, І МакБрайд – я про вас кажу. Поки колір зелений в нас Перед поглядами зрина,
З нами цей і майбутній час: Народилась краса страшна.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)