Віланела або Віланель

Віланела, або Віланель (фр. villanelle, від лат. villanus – селянський) – у добу середньовіччя – пісня пастухів, у добу Відродження – пісня про кохання, стилізована під сільську пісню. Строфічна будова В. досить складна: має 6 тривіршів однакової структури, схожих на терцини, і останній 19-й рядок. Всі рядки охоплені двома римами, з яких одна зв’язує 13 рядків (перший та третій рядки кожного тривірша і заключний), а друга – 6 рядків (середні рядки всіх шестивіршів). При цьому перший рядок повторюється повністю у шостому, дванадцятому й вісімнадцятому,

а третій – у дев’ятому, п’ятнадцятому, дев’ятнадцятому; вони містять основну думку В., віршовий розмір якої – чотиристопний хорей, подеколи – ямб.

Звертався до В. французький поет XVI ст. Ж. Пассер: Загубив я милу фею, Що майнула, як весна. Поспішу я вслід за нею.

Ти в розлуці із зорею? Значить, доля в нас одна: Загубив я милу фею. Вірю спраглою душею, Як твоя любов міцна: Поспішу я вслід за нею. Я з тобою, мов з ріднею, Знов ділю печаль без дна.

Загубив я милу фею. Без її краси – лілеї Все – мов пустка мовчазна. Поспішу я вслід за нею.

Смерте, владою своєю. Скористайся, навісна: Загубив я милу фею, Поспішу я вслід за нею (переклад Б. Мельничука).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Віланела або Віланель