П’єса Жана Батіста Мольєра “Міщанин-шляхтич” була написана на замовлення короля, обуреного хвалькуватою поведінкою турецького посла. Але драматурга передусім хвилювала доля власної країни, і тому він вийшов далеко за межі королівської пропозиції, написавши комедію, яка стала сатирою на буржуа і дворянство тогочасної Франції.
Головна дійова особа твору – буржуа Журден, який схиляється перед дворянством і мріє потрапити до аристократичного середовища. Йому здавалося, що коли він підніметься по сходинках до вищого світу, його
Засліплений зовнішньою привабливістю аристократичного світу, він запрошує до себе надзвичайно дорогих учителів танців, фехтування, музики, філософії. Журден прагне знань, і це добре, але коли б не його безглузде марнославство. Уроки танців йому потрібні не для задоволення, а задля вишуканих поклонів маркізі.
Користь від фехтування “майбутній аристократ” бачить у тому, що “й боягуз може вбити свого супротивника, а сам завжди зостанеться цілий”.
Уроки філософії зводяться майже до однієї мети: навчитися писати красиві записочки одній
Отже, Мольєр висміює самоприниження Журдена. Він ще раз підкреслює думку, що хоч би як його герой прагнув стати людиною з “вищого світу”, у нього нічогісінько з того не вийде. Так, збіднілий дворянин Дорант хитро і підступно прибирає до рук багатство Журдена, зневажаючи його в душі, як тільки може зневажати дворянин простолюдина.
На прикладі образу цього дворянина автор викриває моральне обличчя всієї придворної аристократії, їхню бездуховність та бездушність, розбещеність і безкарність. Саме в образі лицемірного графа Доранта Мольєр показує зубожіння і паразитизм дворянства Франції в XVII столітті. Викриваючи їх, опору королівської влади, Мольєр кидає виклик усьому вищому світу, засуджує міщан, які у своїх бажаннях досягти дворянської величі втрачають власне обличчя.