Виклад сюжету повести “Гамлет Щигровского повіту”

Під час однієї з моїх поїздок я одержав запрошення пообідати в багатого поміщика й мисливця, Олександра Михайлича Г***. Олександр Михалич не був одружений і не любив жінок, суспільство в нього збиралося неодружене й жив він на широку ногу. У той день він очікував важливого сановника й випробовував хвилювання, несумісне з його багатством. Майже всі гості були мені незнайомі. Я починав нудьгувати, коли до мене підійшов Войницин, що недоучився студент, що проживав у цьому будинку невідомо в якій якості.

Він познайомив мене з місцевим гостряком

Петром Петровичем Лупихиним, людиною маленького росту, з високим чубом і жовчними рисами особи. Я вислухав його уїдливі зауваження про присутніх на обіді

Раптом тривожне хвилювання поширилося по всьому будинку: приїхав сановник. Через кілька хвилин все суспільство відправилося в їдальню. Сановника посадили на почесне місце й у плині всього обіду із благоговінням йому слухали.

Після обіду все суспільство сіло за карти. Я абияк дочекався вечори й відправився на спокій

Через достаток гостей ніхто не спав поодинці. Я ніяк не міг заснути. Мій сусід помітив це й завів із мною розмова. Він почав ремствувати

на відсутність у ньому оригінальності, а потім запропонував розповісти історію свого життя

Народився він від небагатих батьків у Щигровском повіті Курської губернії. Батька він не пам’ятав, його вихованням займалася матінка. Брат його вмер у дитинстві.

Коли йому стукнуло 16 років, матінка прогнала гувернера, відвезла сина в Москву, записала в університет і вмерла, залишивши сина на піклування дядькові, стряпчому Колтуну-Бабуре. Уже тоді він зауважував у собі недолік оригінальності. В університеті він не пішов своєю дорогою, а, як всі, вступив у кружок, у якому гинуло все самобутнє й оригінальне. У такий спосіб він прожив у Москві 4 роки

Коли йому здійснився 21 рік, він вступив у володіння тим, що залишилося від його спадщини – дядько обібрав його дочиста. Залишивши керуючого вільновідпущеного Василя Кудряшова, він виїхав у Берлін, де провів 6 місяців, так і не довідавшись європейського життя. Випадок привів його в будинок одного професора.

Він закохався в одну з дочок професора, від чого в нього періодично починало ссати під ложечкою, і по шлунку пробігало холодне тремтіння. Не витримавши такого щастя, він утік і ще 2 роки скитался по Європі

Повернувшись у Москву, він загордився себе оригинальнейшим людиною, найшлися й ті, хто підтримав цю оману. Незабаром на його рахунок була пущена плітка, що змусила його виїхати. Він вийшов до себе в Село й почав господарювати. По сусідству жила вдова-полковница із двома дочками. Один раз він відвідав їх, і через 6 місяців женився на одній з дочок.

Софія була найдобрішою істотою, але в неї так в’їлися звички старої діви, що вона так і не змогла стати дружиною й господаркою. На четвертий рік Софія вмерла від пологів разом сребенком.

Після смерті дружини він надійшов на службу в губернському місті, але довго служити не смог і вийшов у відставку. Згодом він упокорив свою гординю, затихли амбіції. Про нього стали озиватися, як про порожню, вивітрілу людину, а справник говорив йому “ти”. З його очей спала завіса, і він побачив насіння таким, який він є – незначною, непотрібним, неоригінальним людиною

Імені свого він мені не назвав, сказав тільки: “Назвіть мене Гамлетом Щигровского повіту”. На інший ранок у кімнаті його вже не було. Він виїхав до зорі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Виклад сюжету повести “Гамлет Щигровского повіту”