У рік 6449 (941). Пішов Ігор походом на греків. І послали болгари звістка паную, що йдуть росіяни на Царьград: десять тисяч кораблів. І стали воювати, і попленили, попалили всі землі по Понтийському (Чорному) морю, і Суд (область біля Константинопольської затоки) попалили. А кого захоплювали – одних розпинали, в інших же, розстрілюючи їх як мішені, стріляли, вистачали, зв’язували назад руки й убивали залізні гввозди у верхівки голів.
Багато ж церков зрадили вогню, монастирі й села попалили й по обидва боки Суду захопили чимало багатств.
Потім
Росіяни ж, порадившись, вийшли проти греків зі зброєю, і в жорстокому бої ледь здолали греки. Росіяни ж до вечора вернулися до своїх човнів і відплили. Феофан же зустрів їх у човнах з вогнем і став трубами пуськати вогонь на човни росіян. І оставшиеся в живих, придя в землю свою, повідали про туровий вогонь. “Начебто блиськавку небесну, – говорили вони, – мають у себе греки й, пуськаючи її, попалили нас; тому й не здолали їх”.
Ігор же, повернувшись,
У рік 6450 (942). Симеон (правитель Дунайської Болгарії) ходив на хорватів, і перемогли його хорвати, і вмер, залишивши Петра, свого сина, князем над болгарами.
У рік 6451 (943). Знову прийшли угри на Царьград і, створивши мир з Романом, вернулися восвояси.
У рік 6452 (944). Ігор зібрав багатьох воїнів: варягів, русь, і галявин, і словен, і кривичів, і тиверців – і найняв печенігів, і заручників у них взяв, – і пішов на греків у човнах і на конях, прагнучи помститися за себе.
Почувши про цьому, корсунци (жителі міста Херсонеса в Криму) послали до Романа зі словами: “От ідуть росіяни, без ліку кораблів їх”. Також і болгари послали звістку: “Ідуть росіяни й найняли із собою печенігів”.
Почувши про це, цар надіслав до Ігоря кращих бояр із благанням, говорячи: “Не ходи, але візьми данину, яку брав Олег, додам і ще до тої данини”. Також і до печенігів послав паволоки й багато золота.
Ігор же, дійшовши до Дунаю, ськликав дружину, і став з нею радитися, і повідав їй Мова царську. Ськазала дружина Ігорового: “Якщо так говорить цар, то чого нам ще потрібно, – не бившись, взяти золото, і срібло, і паволоки? Хіба знає хто – кому здолати: нам чи, їм чи? Або з морем хто в союзі?
Не по землі адже ходимо, але по глибині морської: усім загальна смерть”. І послухав їхній Ігор і повелів печенігам воювати Болгарську землю, а сам, взявши в греків золото й паволоки на всіх воїнів, вернувся назад до Києва.
У рік 6453 (945). Надіслали Роман, і Костянтин, і Стефан (імператор Візантії і його співправителів) послів до Ігоря відновити колишній мир…
(Повість минулих літ)