Види мистецтва – структуровані прояви художньої творчості, мистецтва, об’єктивовані в певний матеріал (камінь, метал, дерево, фарбу, звуки, слово, пластику людського тіла, письмо). Синкретизм первісної практично-духовної діяльності та її результату – мистецтва – поступово під впливом осмислення смаків, уявлень людей, їх естетичних та пізнавальних потреб, удосконалення вмінь диференціювався на В. м.: малярство, скульптуру, музику, поезію, танець, театр, кіно тощо. Кожен з В. м. еволюціонував від простих народних форм, органічно вплетених
Так, залежно від кількості матеріалів, які використовуються
Кожен В. м. у цих класифікаціях посідає своє місце і тому одержує різнобічну характеристику за змістово формальними вимірами. Художня література як мистецтво слова – зображально-виражальний вид художньої творчості, який існує в часі, сприймається зором у процесі самостійного читання, але через відтворювально-творчу уяву активізує й інші органи чуття. Відгалузившись від первісного мистецького синкретизму у відносно самостійний, специфічний В. м., вона впродовж тисячоліть взаємодіє з іншими мистецтвами і взаємозбагачується з ними. Так, художня література, даючи поштовх для розвитку живопису, скульптури, графіки, музики, будучи основою театру і кіно, збагатила свої художні засоби здобутками кінематографа, музики, театру (кіноповісті О. Довженка, поема-симфонія “Сковорода” П. Тичини, поезія І. Драча, Емми Андієвської, Ліни Костенко та ін.).
Водночас виникають нові мистецьки синтезовані видовища, у структуру яких включається спорт (балет на льоду), технічні, радіоелектронні новації.