Той же В. Г. Бєлінський, захоплений тільки що прочитаним “Життєписом” давньогрецького історика Плутарха, писав: “На грунті Греції та Риму виросло новітнє людство. Без них середні століття нічого не зробили б… Привабливий світ старовини. У його житті зерно всього великого, благородного, доблесного, тому що основа його життя – гордість особистості, недоторканність людської гідності”. І дійсно, до античності зверталися і гуманісти Відродження, і діячі французької революції, і комуністи.
Як ми вже переконалися на прикладі Котляревського,
Антична літератури була створена на основі міфології і багатої народної творчості різних народів світу. А міфологія, в свою чергу, зародилася ще тоді, коли люди жили общинно-родовим ладом і весь
Більше того, як визначав російський письменник М. Горький: “У створених цілим поколінням міфах знайшла своє відображення все трудове життя стародавньої людини, мрії про краще існування”. Люди придумували собі захисників і помічників, таких, як Геракл і Прометей. Я думаю, що Богу не відразу отримали людський вигляд, а лише в античній культурі, тобто це відбувалось разом з культурним і економічним розвитком суспільства, повільно і поступово. У біль давні часи, коли людина ще повністю залежала від природи і відчувала перед нею страх, боги малювалися їй в звіриному, жахливому образі. Прикладом цього можуть бути Сфінкси, Гідри, Єхидни, Медузи, Химери та інші.
Однак потім люди стали відчувати себе більш сильними перед очима природи, і Боги стали приймати більш людський вигляд.
Ось тут-то древні люди і створили нову міфологію, для якої характерні боги красиві, величні і потужні. Всі ці етапи міфології дійшли до нас в героїчних піснях і переказах. Крім цього, античній літературі ми зобов’язані народженнями таких жанрів, як лірика і драма. Великі грецькі лірики Алкей, Сапфо, Архілох, Анакреонт, що жили в період з сьомого по шосте століття до нашої ери, вперше заговорили про кохання. Всесвітньо прославлені трагіки – Есхіл, Софокл, Евріпід, які жили в п’ятому столітті до нашої ери, в своїх творах порушили питання, які багато століть продовжували мучити людей.
Наприклад: що управляє людським життям? Чи є на землі справедливість і чи виправдані страждання людини?
Мені здається, що стародавня трагедія підвищувала людей, народжуючи захоплення мужністю і стійкістю героя, його правотою в боротьбі проти своїх ворогів. І, звичайно ж, це було відображення життя, більш усвідомлене і високе. Що стосується римської літератури, то в перші століття вона була дуже схожа на грецьку. Пізніше римське мистецтво нарешті здобуло своє справжнє обличчя, яке показувало безцільність життя, попереджало про біди індивідуалізму.
Я вважаю, що у наш час людину не можна вважати повністю освіченою, якщо вона не знайома з античним мистецтвом, тому що література усього світу складалася під впливом культурної спадщини античного світу. І з цим не можна не погодитися. Пушкін казав: “Здається, кожна освічена людина повинна мати достатнє поняття про створіння величавої давнини”. Античність воскресає в історії людства і, як чисте джерело, живить мистецтво, бо в ній були не тільки тимчасові, але і вічні цінності.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)