Повість “Тіні забутих предків”, серед інших прочитаних творів Михайла Коцюбинського, мені сподобалася найбільше. У ній автор майстерно змальовує життя та побут народу Гуцульщини. Дуже вміло тут поєднуються українська міфологія з реальним життям мешканців цього краю.
Герої твору все своє життя здійснювали боротьбу зі злими духами. Вони вважали, що кожний предмет має свою душу. Іван та Марічка, головні герої повісті, описуються справжніми дітьми природи, яку вони вважають живою чарівною істотою. Доля розпорядилася так, що з самого
Стосунки закоханих були такими природними, простими, жодна нечиста думка не засмічувала їм серця. Але таке, сповнене чистоти, кохання, на жаль, обривається. Марічка знаходить свою смерть на дні ріки, а Іван помирає від власної немочі та небажання жити без коханої.
Ця сюжетна лінія взаємин двох молодих людей не може залишитися без уваги. Вона завжди буде цікавити небайдужих і чутливих людей. Тема відданого
Чи зустрінуться душі закоханих?
На мою думку, цією повістю автор хоче нагадати нам, що світом таки править любов і ніякі матеріальні блага не зрівняються з цим прекрасним і світлим почуттям. Адже кохання окриляє людей, підносить їх до небес. Якщо воно справжнє і взаємне, то здатне змінити людину, зробити її більш м’якою і чутливою.