Вічна тема любові в трагедії В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта”
І. Запозичення сюжету трагедії “Ромео і Джульєтта” та нова трактовка італійської легенди В. Шекспіром. (В основі трагедії “Ромео і Джульєтта” – відомий сюжет давньої легенди, який використовували до Шекспіра англієць Артур Брук та італієць Маттео Банделло. На відміну від попередників, В. Шекспір створив гімн коханню.)
ІІ. Тема трагедії – всеперемагаюча сила кохання.
1. Картина давньої ворожнечі між родинами Монтеккі та Капулетті. (Ніхто зі старійшин
Шляхетні рівно знатні дві сім’ї
В Вероні пишній, де проходить дія,
Ведуть запеклі і тяжкі бої.)
2. Несподівана квітка кохання між юними представниками ворогуючих родин. (Ромео і Джульєтта, несподівано закохавшись, переступають через міжусобні чвари своїх близьких. Для закоханого Ромео Джульєтта – “світлий ангел”, для Джульєтта Ромео – “єдина радість”.)
3. Боротьба молодих людей за своє щастя. (Почуття героїв світле, глибоке, “як море, дна не має і любов”. Через ворожнечу
Кохання може все і все здолає,
Твоя рідня мені не перешкода.
Таємне вінчання. Розлука через загибель Тібальта на дуелі з Ромео. Вірність Джульєтти, її відмова від вінчання з Парісом.)
4. Смерть героїв – гімн коханню. (Ані Ромео, ані Джульєтта не хочуть жити один без одного:
Хай краще смерть від лютої злоби,
Ніж довгий вік без ніжності твоєї.)
ІІІ. Оптимізм трагедії “Ромео і Джульєтта”. (Герої гинуть, але не вмирає їхнє кохання. Смерть юних Монтеккі і Капулетті примиряє їхні родини, кладе край міжусобним чварам.)