Цікаві метаморфози відбуваються, коли читаєш гуморески Олега Чорногуза. Спочатку захоплюєшся темою і з цікавістю спостерігаєш за розвитком подій, сміючись з поведінки героїв, а за мить раптом усвідомлюєш, що й тобі доводилось так чинити чи говорити тими самими фразами. Це наче поглянув на себе збоку: не такий вже ти й сам бездоганний.
Виявляється, оточуючі зовсім не так, як тобі хотілося б, сприймають окремі твої слова або вчинки. Хочеш-не-хочеш, а змушений замислитися над своєю поведінкою.
Олег Чорногуз – майстер своєї справи. Відомий
Здається, тихо й непомітно спостерігає за життєвими ситуаціями, майстерно описує їх, доводить до логічного завершення, а вже читач сам ставить крапку і визначає: гарно чи негарно виглядає герой, і як самому не опинитися на його місці. От і виходить, що банальна ситуація з вибором імені для новонародженого малюка іноді перетворюється на кумедні і тривалі суперечки (гумореска “Як вибрати ім’я”):
“Перш за все, слід забути про будь-які сімейні традиції, якшо вони якимось дивом збереглись у вашій сім’ї. Все то пережитки
Не треба згадувати й маму, бабу, прабабу. Не варто задумуватись і над майбутнім. Хай вас не хвилює вже тепер, як поставиться ваш син чи донька до підібраного вами імені.
Це їх не цікавить. Вони ще до цього не доросли. Єдине, що в ці щасливі для вас дні має вас цікавити, так це “Книга власних імен” та поради знайомих”.