Бог таємничих знань, покровитель музики й поезії; опікун свійських тварин; зв’язковий світів живих людей і покійних родичів. Вчені вважають, що в основі слова: веле – великий, а також воля – повелитель. Веле – старослов’янське “дуже”, “багато”, “сила” (пор. велелюдний); означає якість, достойність, красу та міць. Ім’я Велеса несе загальну ідею міцності та твердості, воно близьке за значенням до каміння. Велесу присвячувались окремі храми, де на жертовнику підтримувався вічний вогонь.
Культ Велеса – один з
Велесу присвячений цілий тиждень після Стрітення (що за астрономічним календарем настає 1-2 лютого). В усій Слов’янщині ці святки відомі
Але це прадавнє свято й нині побутує вже у жартівливій формі серед дітей, які часто й зберігають давні звичаї у своїх іграх.
Імена, похідні від Велес: велесик, велесич – син Велеса, надавалися народженим у лютому. Нині існує українське прізвище Велесик (Рівненщина).