Василь Стус – О земле втрачена, явися… (АНАЛІЗ)

Аналіз твору

Василя Стуса “О земле втрачена, явися… “

Літературний рід : лірика.

Жанр : ліричний вірш.

Вид лірики : патріотична.

Провідний мотив : мрія про повернення на рідну землю.

Віршовий розмір : ямб.

Про твір : перебуваючи в засланні, В. Стус з ніжністю згадує рідний край, який пізнавав змалку і який залишився теплим спогадом: “сонця хлюпочуться в озерах”, “світання тіні пелехаті над райдугою голосів”, “плескіт крил і хлюпіт хвиль”… Настрій ліричного героя емоційно піднесений, проте до жорстокої

реальності читача повертає питання “де”, яке звучить рефреном. Оптимістично звучать останні рядки вірша: “і лазурово простелися, і душу порятуй мені”. Ліричний герой (читай В. Стус) сподівається, що спогади про рідний край порятують його душу від несправедливості й зневіри.

Вірш “О земле втрачена, явися!..” належить до невольницької лірики.

Ліричний герой поезії сумує, страждає в розлуці з рідною землею, він пригадує забуті дні – “сині ниви”, “перегуд джмелів”, “лет голубів” і її – “грішну і святу”, кохану. І просить “землю втрачену”, щоб явилася вона йому хоч уві сні – дати силу, порятувати зболену душу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Василь Стус – О земле втрачена, явися… (АНАЛІЗ)