Василь Стефаник – майстер психологічної новели

“Як коротко, сильно і страшно пише ця людина”. Творчість Василя Стефаника ввійшла в золотий фонд української літератури. Сучасники високо цінили його твори, називаючи В. Стефаника співцем селянської душі і володарем дум селянських.

Улюблений жанр письменника – новела. Сьогодні Василя Стефаника називають майстром психологічної новели. Саме цим він завоював собі світову славу.

До кращих психологічних творів письменника належить новела “Новина”, в якій змальовано нестерпні умови життя галицького селянства, трагедію бідняка

Гриця Летючого, що став злочинцем. Жахливі злидні, душевні муки штовхнули його на вбивство рідних дітей. Тут не має нічого вигаданого.

У селі Трійці в 1898 році сталася та подія, що лягла в основу “Новини”.

В.Стефаник – великий знавець психології найкритичніші хвилини життя. Його завжди найболючіший стан героїв. Ось одна сцена з новели. Тихим вечором знайомими лугами Гриць іде до річки.

На серці – важкий камінь. Діти голодні й холодні. Та то вже і не діти, то – мерці. Великі олов’яні очі і кісточки, зібрані докупи шкірою. Ото і все, що залишилося від дітей.

Не може батько вже дивитися їм у

вічі, не може нагодувати бо, не може споглядати, як вони накидаються на шмат хліба.

Веде Гриць за руку Гандзуню, а меншу Доцьку несе на руках. Якийсь камінь давить йому груди, щось пече в серці й голові. Він поспішає в напруженому мовчанні. Попереду в промінні місяця заблищала ріка.

Гриць здригнувся: та блискуча річка викликала тривожні почуття, заморозила його, а той камінь, що тис груди, став ще важчим. Тривожний стан Гриця підкреслюють емоційно забарвлені дієслова: задихався, побіг, скреготав зубами. Батько сповнений бажання швидше позбавити мук себе і дітей, тому він борзенько взяв Доцьку і з усієї сили кинув її у воду.

Дітовбивство – найтяжчий злочин. Та не Гриць – злочинець, а ті умови, ті обставини, в яких він жив. Батько топить свою дитину, щоб врятувати її від мук життя, від голодної смерті. Хіба він не любив Доцьку?!

Ще й як! Але краще смерть, ніж таке життя. Для підкреслення душевних мук Гриця письменник зосереджує увагу читача на психологічних деталях.

Простуючи до міста, щоб заявити про злочин, Гриць збирається перейти річку вбрід: “Вступив уже у воду по кісточки та й задерев’янів”. Дотик холодної води нагадав йому, що сталося, викликав тривогу. А ще річка – могила доньки. І шепчучи молитву, Гриць пішов до мосту.

Такого ж глибокого психологічного звучання набувають новели “Лан”, “Катруся”, “Кленові листочки”, “Камінний хрест”.

Наприклад, новела “Лан”, Твір на пів сторінки, але який глибокий зміст і психологічне спрямування. Малесеньке дитятко в той час, коли мати жала панську ниву, наткнулося на корча і пішло з життя, так і не пізнавши його.

Тема новели “Камінний хрест” дещо інша. В ній автор розповідає про тих селян, які в пошуках кращої долі від’їздили в далекі чужі країни. Іван Дідух – головний герой новели. Безвихідне становище змушує Дідуха емігрувати до Канади.

З великим співчуттям малює Стефаник своїх героїв, вкладаючи в їх уста слова – голосіння: “Підемо світами і розвіємося на старість, як лист по полю”.

Таким чином, у новелах В. Стефаника йде стисла, але тривожна розповідь про життя народу. Своїми новелами В. Стефаник стверджує, що справжнім письменником можна назвати тільки того. Чия творчість невід’ємна від життя народу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Василь Стефаник – майстер психологічної новели