Василь Симоненко – Лебеді материнства (АНАЛІЗ)

Аналіз твору

Василя Симоненка “Лебеді материнства”

1981 р.

Літературний рід : лірика.

Жанр : ліричний вірш (колискова).

Вид лірики : громадянська.

Провідний мотив : любов до матері й Батьківщини.

Віршовий розмір : хорей.

Тип римування : суміжне.

За формою – це колискова, мудре й щире напучування матері маленькому синові. Композиційно твір розгортається як кілька взаємопов’язаних мотивів. Спочатку це мотив казкового дивосвіту, яким оточена дитина завдяки старанням батьків.

Материнська турбота і ніжність,

батьківська опіка – це підвалини щасливого й безхмарного дитинства, яке неможливо уявити без народної казки, колискової, загадки. У духовному світі українців вони відіграють важливу виховну роль. Мотив казкового дивосвіту В. Симоненко пов’язує з образом рідної хати, сповненої “материнської доброї ласки”, чарівним танцем лебедів і сивими очима казки.

Наступний мотив – дороги як вибору життєвого шляху дитиною, уже дорослою. Неминуче настає мить синової самостійності. Материнське благословення в інтерпретації В. Симоненка – це можливість і необхідність пізнати кохання, дружбу, родинне щастя.

Вибір їх цілком залежить від людини.

Проте, на думку автора, є величини духовні, незмінні, сталі – це мати й Батьківщина: вибирати або зрікатися їх – великий гріх.

Прості й щирі слова В. Симоненка торкаються серця кожного, ідеть-ся-бо про загальнолюдські цінності. Майстерність і довершеність вірша виявляються в кількох площинах. Це і взаємоперетікання образів: день сьогоднішній – день майбутній – вічність (образ матері як фізичного початку людини, самого життя і як її духовного космосу, Вітчизни як отчого порогу); досади – “приспаних тривог” (уособлення драматизму людської долі).

Це й образи-символи, запозичені з фольклору: лебедів як вірності матері та Вітчизні, як крил, які виносять дитину в широкий світ із рідної домівки; “білявої хати” – персоніфікація, спроектована на образ матері; верб і тополь як неодмінного атрибута українського пейзажу (Н. Бернадська).

Чарівні, неповторні роки дитинства, коли стоїть над ліжечком мама й оберігає дитину від усіх бур та тривог світу. Тоді життя – казка з чарівними рожевими лебедями. Але діти виростають, ідуть у широкий світ, де їх чекають і кохання, і розчарування, і небезпеки. Як далеко б не були від рідного дому сини й дочки, за ними завжди “будуть мандрувати очі материнські і білява хата”, як добрі янголи-охоронці.

Тому все можна вибрати – друга, дружину, однодумця, не можна вибирати лише рідну матір та Батьківщину.

Поезія щира, задушевна, мелодійна, недаремно вона покладена на музику. І відображає глибокі патріотичні почуття, в яких любов до матері й до Батьківщини зливаються в одне ціле.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)
Василь Симоненко – Лебеді материнства (АНАЛІЗ)