Василь Барка народився на Полтавщині. Закінчивши вчительський технікум, працював за фахом у Донбасі, потім на Північному Кавказі.
1930 р. – у Харкові виходить поетична збірка “Шляхи”, потім, у 1932 р. – збірка “Цехи”.
1940 р. у Москві В. Барка захистив кандидатську дисертацію про стиль “Божественної комедії” Данте.
Читав курс історії західноєвропейської літератури на філологічному факультеті Ростовського університету.
1925 р. – з’являється збірка “Апостоли”.
1926 р. – збірка “Білий світ”.
У
Для поезії Василя Барки характерна глибока релігійність мотивів, почуття єдності між людиною і космосом. Іншою підвалиною стала
Конструкції вірша то народні, то барокові, вивірені і дбайливо побудовані. Недарма критики називають його послідовним учнем Г. Сковороди. Крім того, поет майстерно змальовує контрасти як окремих ситуацій, так і більш широкі.
Темі голоду в Україні 1932-1933 pp. присвячені романи “Жовтий князь” та “Рай”.