Валері Петров Регулювальниця Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм.
Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 З автоматом, з орденом, в погонах, Прапорцем – скеровуючий жест. Мимо їдуть маршові колони – Ти серйозно віддаєш їм честь.
Підійшов і плутаю, як можу, Наші та російськії слова. Усмішка яка у тебе гожа! Схилена уважно голова. Я хвилююсь (чи скажу тямущо):
Радість є у серці відтепер В кожного болгарина, тому що Ви рідніші за братів й сестер. Згадую:
Голосами дикторів далеких Промовляла Партія до нас. Хоч були масштабів різні шкали Мап стареньких – хто яку дістав, – Пальцями тремтливими шукали
Звільнені й незвільнені міста. Ми писали пристрасні листівки, В партизани йшли серед зими…
Друзів в тюрмах побувало скільки! – Багатьох, нема серед живих. Та прийшла із вереснем свобода, Вистраждана й дорога така.
Ти ж – як символ мужнього народу, Юнко з прапорцями у руках! За тобою – врожаї колгоспів, Щедрі рудні, ферми естакад,
Трактори і заводські колоси – Гордість і могуть Країни Рад,
З Комсомолом в ногу йде поет. I на заздрість селекціонерам Мічурін груші кидає в кашкет. Бачу обриси нової ери:
Ви скорили полюс і тайгу. Безпритульний вийшов в інженери, І читає Пушкіна тунгус. Бачу рядових і генералів – Їхня слава, як вулкан, кипить, Ордени зоріють і медалі
Вогневієм вікопомних битв. Чорних днів – ніколи нам не знати, Живемо у світлі мирних мрій!..
Може, я захоплений занадто? Ти мій настрій, юнко, зрозумій! Зрозумій, що слів не вистачає – Радістю онімлені вуста. (Й вірші ці, провину відчуваю, Краще б написав через літа), …Знов, зачувши поруч гул моторний,
Прапорцем зробила звичний жест. І тобі, хоча не маю форми, Як військовий, віддаю я честь.