В праці, тільки в праці справжнє щастя” (Ю. Фучик)

Старовинна мудрість говорить, що людина – творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя – це передусім уміння прекрасно любити життя і людей. Щастя – це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше – це вміння піддавати всі свої сили, своє душевне тепло, полум’я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя?

Відповідь може бути одна: в праці. У свій час

великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його “безнадійних вихованців, які вже встигли побувати “на дні” суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду.

Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного жиггя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя. Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: “Прекрасна людина в бою за Батьківщину.

Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді”.

І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній “Поемі про море”, де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: “Любіть землю!

Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті”. Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він ііказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням. Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця. Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури.

Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини: Усмішка в народу розцвітає. Кожен каже: й я свій труд несу! Відбудова! – труд переростає У красу.

У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, зба-гаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.

Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання. Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка “Троянди і виноград”). Автор впевнено говорить: У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград, красиве і корисне.

Улюбленій справі людина віддає всі сили, усю енергію, усі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою. Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

В праці, тільки в праці справжнє щастя” (Ю. Фучик)