У чому полягають взаємини моєї вітчизни й пересічного її громадянина? У тому, цю країна потребує відданості й патріотизму своїх громадян для захисту й збільшення своїх досягнень.
Ми ж чекаємо від неї забезпечення наших свобод і прав на достойне життя. Держава не може існувати без громадян – вона з них складається, а окремій особі вона може допомогти в житті, запропонувавши шляхи самореалізації, кар’єри, особистого соціального прогресу.
Людство суттєво міняло своє ставлення до держави: від обожнення (поза державою не існує нічого)
Можна сказати, що куди б ми не пішли, ми беремо державу з собою. З іншого боку, “утримання” держапарату, “гра в державу” обходиться недешево. Громадяни платять податки для того, щоб воювати з сусідами, судити злочини, встановлювати закони й насаджувати їх виконання.
Наше завдання – навчитися поважати владу й слідкувати за підтримкою всіх тих законів, які ми вважаємо правильними. Нам треба позбуватися комплексу кримінального світу,
Крайнощами або спотвореними взаєминами держави й громадянина є манкурстетво (те ж русофільство, наприклад, тобто протистояння власній політичній системі на користь іншій) або шовінізм (яскравий приклад тієї ж Америки, коли гасло “Америка для американців” перетворився на символ обмеження свободи інших людей).
Моя громадська позиція полягає в прагненні сприяти гармонізації життя в країні. Звичайно, сьогодні очевидна аполітичність молоді й слабкість політичної системи в Україні. Але це має свої мінуси й плюси.
Мінуси в тому, що молодь слабо задіяна в політичне життя, не живе ідеалами своїх батьків, вдовольняючись приватним “животінням”, та й Україна сьогодні не має по-справжньому яскравих політичних лідерів, які б повели маси за собою. Однак плюсом такого стану справ є те. що ми менше залежимо від амбіцій окремих політиків.
Хоч наша молодь і спалює мізки в розвагах і гонитві за грошима, але Україна не веде жодної війни і наших юнаків не стріляють на фронтах чергової “визвольної” братовбивчої бійні.