Тема України посідає важливе місце у творчості поета. У першій збірці “Пролісок” (1894 р.), перебуваючи на засланні в Сибіру, П. Грабовський вірить, що Україну не знищать, “не зруйнують, серце-нене, Твої пекельники усі!” (“До України”). У вірші “До українців” він закликає земляків об’єднатися, щоб ширити освіту й любов для її процвітання. В інших поезіях (“До Русі – України”, “Народові українському”, “До українців”) поет накреслює програму дій, аби визволити Україну від поневолювачів. П. Грабовський досить
Втрачену державність України відтворюють усі ці функціонально виразні образи. В умовах сибірської каторги національні почуття поета набули виразної позиції – дискурс України охоплює всю внутрішню структуру текстів. Дискурсивна практика Грабовського в жанрі послання руйнувала старі жанрові правила, прокладаючи шлях символізованому моделюванню дійсності.
Перші рядки послання – циклу “До українців”
За віщо так рученьки зв’язано Його надії синам, що й розмовлять та писати заказано Рідною мовою нам?” Отже, у поезіях, присвячених зображенню України, П. Грабовський якнайповніше висловив свою любов до рідної землі, уболівання за її долю і водночас заклик до боротьби за її визволення.