Звичайно, я не священик, і права сповіді не маю, та й не бажаю цього. Але те, що я хочу сьогодні сказати про мого улюбленого героя Гамлетові, дає мені все-таки шанс стати його сповідником в основному значенні цього слова. А ще я вибрала для себе друге значення – приймати від віруючого як дарунок його кращі якості, приймати, а не відривати. Адже в Гамлетові стільки багатства душі людської, стільки мужності й самозречення, стільки сили й краси!
Недарма він – сучасник прекрасної епохи Відродження! Сповідь – це визнання, покаяння, прохання
Епоха Ренесансу поставила мета підняти людину над миром мракобісся, несправедливості, жорстокості й деспотизму. Немає й ніколи не буде нічого більше високого й у той же час більше низинного, чим людина. Це була епоха прозріння, саме про це говорить Гамлет, після смерті батька навколишній мир, що побачив в іншім світлі: “Мені так не по собі, що цей квітник світів, земля, здається мені безплідною скалою”.
Що ж трапилося?
Я бачила його люблячим сином, що любить Афелію. Одним словом пояснює він все що відбулося: зрадництво. До кого йти?
До матері, що розділила подружнє ложе з убивцею. батька? До дядька – убивці батька? До Розенкранцу, Гильденстерну, що передали душу Клавдієві?
А може бути, усе розірвати? Покінчити з життям? Я мимоволі страждаю, коли Гамлет порушує своє питання: “Бути або не бути?” Я бачу в ньому сильну талановиту натуру, який так рано ще йти з життя.
Ні, Гамлет, бути!
Кого з нас не заставав подібне питання в дріб’язкових життєвих ситуаціях? Але як мізерно це нове зіставлення горя Гамлета з нашим тимчасовим утрудненням. От він, Гамлет, що піднявся над своєю особистою трагедією, адже “Данія – в’язниця”, “століття розхитався”.
Королівством править злочинець, у Гамлетові не просте почуття ненависті й бажання мстити кров’ю, у ньому борються роздуми про добро й зло, про людську слабість і силу, про боротьбу з несправедливістю. Як же чесний принц, як самокритичний, як повний відваги! Він нехтує себе за малодушність і нерішучість.
Так багато йому довелося в собі перемінити, переломити! З люблячого сина перетворитися в грубіяна, що ненавидить матір, і насмішника, з повного життя й бажань розумного юнака перетворитися в безумця з ясним розумом. Він з’являється перед нами актором, режисером усього трагічного спектаклю, у якому зроблена ставка не на життя, а на смерть. Я з Гамлетом – у всьому.
Мені не в чому його дорікнути, у мене немає аргументів, щоб назвати його боягузом, зрадником, ледарем. Я сповідаю, тобто приймаю в Гамлетові все.