Романтизм виник як заперечення класицизму. Водночас – це й новий етап у розвитку літератури кінця XVIII – початку XIX ст. В Німеччині та Англії він з’явився у 90-х роках XVIII ст.,. в російській, польській літературах – після 1815 року, в українській – ще пізніше, на межі 20-х-30-х років XIX століття. Незважаючи на те, що творчість романтиків у кожній країні мала свої особливості, цьому художньому напряму властиві спільні риси. Так, історичним підгрунтям романтизму стали національно-визвольні рухи, які гостро поставили проблему свободи особистості,
Великий інтерес до особистості зумовив прагнення якнайглибше показати її внутрішній світ, душу. Романтичний герой наділений сильним характером, часто це – бунтівник, який стоїть над своїм оточенням, заперечує загальноприйняті норми, гостро реагує на події, що відбуваються в житті суспільства. Але він самотній у своїх пошуках ідеалу, в роздумах про найживотрепетніші проблеми сучасності та минулого.
Такими є герої Г. Гейне, Дж. Байрона, А. Міцкевича.
Улюблені теми романтиків – героїчне минуле рідного
Виникає жанр романтичної ліро-епічної поеми, яку часто називають “байронічною” за ім’ям видатного англійського поета. Вона розповідає про незвичайні пригоди розчарованого життям героя, якого ніхто не розуміє, а сам він страждає і вболіває за всіх. Зазнає змін і роман. Він відзначається глибоким проникненням у внутрішні переживання героя, його суперечності, конфлікт з навколишнім середовищем (твори В. Гюго. Новаліса).
Надзвичайно популярним стає жанр пісні Загалом романтики виявляють великий інтерес до народної творчості, в якій знаходять співзвучні власним естетичним смакам теми, мотиви, сюжети, жанри. Фольклорні впливи помітні і в образній системі романтичних творів: використання пісенних засобів, зокрема асонансів, алітерацій. Народна творчість допомагала романтикам пізнавати національний характер.
Поява, у XIX ст. нового напряму – реалізму – багато в чому була підготовлена романтизмом, його глибоким змалюванням внутрішнього світу людини, його відкриттям історизму.