“Творчість письменників ХХ століття та ідея праці”

Разом із урядом УНР, першим автономним урядом України, багато письменників незабаром емігрували за кордон, де й померли, не побачивши в революціях здійснення свого ідеалу – ідеалу вільної праці на вільній землі. Тема праці, тема трудівника посідала помітне місце в літературі радянського періоду. Про робітників колгоспного виробництва і робітничий клас писали Михайло Стельмах і Олесь Гончар, Юрій Мушкетик і С. Плачинда, Дмитро Павличко і Ліна Костенко. Усі вони славили людський труд – джерело життя на землі. Але часто на догоду керівній

партії трудове селянство називали високими словами – Антеями і Мадоннами – та не було там життєвої правди.

Адже люди в колгоспі жили не краще ніж колишні кріпаки. Сьогодні Україна будує свою незалежність, державність, утверджує суверенність, і нам, представникам її молодого покоління, є до чого докласти свою творчу працю. Не шкодуймо своїх сил, свого таланту і навіть життя нашій багатостраждальній Україні-матері. Як високо патріотично звучать і сьогодні слова поета Василя Симоненка, який від імені українця-трудівника проголошує:

Та мушу я іти на рідне поле босим, І мучити себе й ледачого серпа, І падати

з утоми на покоси, І спать, обнявши власного снопа. Бо нива ця – моя! Тут я почну зажинок, Бо кращий урожай не жде мене ніде, Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок

Мене на ниву батьківську веде… Не готуймо себе до легкого життя, не біймося праці – адже вона єдина зможе нас підняти до високого звання Людини і вивести нашу Україну до розквіту і доброї слави.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)
“Творчість письменників ХХ століття та ідея праці”