До кобзарів в Україні завжди ставилися з великою повагою, вслухалися в їхні пісні, в яких бриніла істина та мудрість людства. Тож недарма Т. Г. Шевченко удостоївся того, аби називатися Кобзарем – співцем народної душі. Його лірика – то вираження почуттів, думок та надій українців того часу.
Аж страшно, як такі великі переживання витримало серце однієї людини…
Складна доля Шевченка тісно пов’язана з Україною, усі радощі та біди поет ділив із нею. У його віршах – безкінечна любов до рідного краю та людей, прагнення волі та справедливості
Можливо, держави немає на карті, та це не означає, що на тій невідомій політикам території не народжуються, не живуть і не вмирають люди, радіючи та сумуючи, кохаючи та працюючи. І от у цьому найбільша заслуга Шевченка перед Україною.
Багатопланова творчість Великого Кобзаря не залишає байдужим і через півтора століття після своєї появи. За його талант, за сміливість та гідність наша вічна йому подяка та шана!