Твір-роздум: “Поганий вчинок мого друга”

На жаль, іноді люди дозволяють собі дійсно погані вчинки. Ми можемо ставитися до цього по-різному, намагаючись засудити чи виправдати людину, яка дозволила собі зробити той чи інший поганий вчинок. Однак при будь-яких обставинах слід неодмінно розуміти, що людина за свої погані вчинки завжди платить. Іноді самою жорстокою і болісною платою за них стають власні докори совісті.

Хтось із нас може дуже сильно здивуватися, дізнавшись, що і серед його друзів є ті, хто робив зло. Якось так здивувався я. Вся справа у тому вчинку, який колись зробив

мій друг.

Всі ми знаємо про те, якою серйозною є проблема бродячих собак. Одна справа – собака в господарстві, коли у неї є власник, який за неї відповідає, утримує і дбає про неї. Інша справа – бродячі собаки, за яких ніхто не відповідає, але які є серйозним джерелом небезпеки для звичайних людей. Нерідко бродячі собаки нападають на людей і навіть загризають їх, в особливості, якщо мова йде і зграї таких собак.

Але в цілому люди звикли ставитися навіть до таких собак спокійно і навіть з жалістю.

Одного разу один з моїх друзів йшов увечері додому. Він проходив якусь вуличку як раптом на нього почала несамовито

гавкати дворняга. Вона була настільки злою і гучною, що він дуже злякався. На вулиці було вже дуже темно, а тому друг погано бачив її. Він зрозумів, що вона дуже близько до нього і намагається вкусити його ногу.

Він був настільки наляканий, що просто стрімголов втік. Цією ситуацією він був не тільки наляканий, але і злий. Мій друг – дорослий чоловік, який вже чогось досяг, і йому було дуже неприємно, що якась дворняга поставила його в таке незручне становище. Він вирішив їй помститися. Вдома він знайшов щурячу отруту і ковбасу, він засунув отруту всередину ковбаси і пішов на те місце, де його облаяла собака.

Прийшовши туди, він спокійним голосом покликав собаку і спочатку дав їй шматок звичайної ковбаси без отрути. Вона тут же з’їла його і почала пеститися біля його ніг, просячи ще. На цей раз мій друг кинув їй шматок з отрутою.

Але собака взяла його і швидко кудись побігла. Друг вирішив, що вона з’їсть його потім, і пішов додому.

На наступний день, коли він йшов у тому ж місці, він побачив жахливу картину. У тієї собаки були цуценята. Вона їх захищала, тому й кинулася на нього.

Однак на цей раз він побачив, що всі три цуценяти лежать і не рухаються. Мати-собака бігала навколо них і обнюхувала. Її очі були сповнені відчаю і горя. Друг зрозумів, що він накоїв.

Він отруїв бідних, ні в чому не винних цуценят, саме вони скуштували тієї ковбаси з мишачою отрутою. Спочатку я хотів перестати спілкуватися з цією людиною, коли почув цю історію. Але потім я все ж простив його, сподіваюся, він спокутує свою провину за роки свого життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Твір-роздум: “Поганий вчинок мого друга”