Вальтер Скотт є одним з найвідоміших шотландських письменників, твори якого стали безсмертним надбанням світової літератури. Свою діяльність письменник розпочав в якості автора балад та поем, які зробили В. Скотта одним з найбільш улюблених і популярних поетів Англії. Але в історію світової літератури він увійшов як засновник жанру історичного пригодницького роману. Вперше за час існування літератури письменник відобразив минуле, поглянувши на нього з сучасної точки зору. Віз спромігся оцінити минуле, базуючись на той досвід і ті знання,
Саме таким е неперевершений твір “Айвенго”, який відкрив цілий цикл історичних романів про життя Англії на різних етапах її існування. В цьому романі мова йдеться про часи володарювання короля Ричарда І, який своєю сміливістю та вдачею заслужив ім’я Левове Серце, про ті далекі та буремні часи, коли тільки почалося формування Англії як єдиної великої держави. Письменник зображує інтриги можновладців того часу, національний розбрат, політичні міжусобиці, що панували в країні, та тяжке життя простого народу Англії. Звичайно ж, на
Але за цими негараздами добре видно зіткнення не стільки особистих, скільки суспільних та політичних інтересів. Серед усього цього розбрату, непорозуміння, сварок, жорстокості, інтриг та безладдя яскраво висвітлюється позитивний образ головного герою роман – Вілфреда Айвенго, сина вельможі Седріка. Він належить до старовинного шанованого роду саксів.
Його батько – смілива, щира та чесна людина, справжній патріот своєї країни. Незважаючи на те, що продовжувач роду Айвенго достатньо молодий, він досить рано навіть для того часу оволодів майстерними прийомами використання зброї і перевершив в цьому усіх своїх однолітків. Відстоюючи справедливість, Айвенго бере участь у всіх лицарських турнірах. Але в нього достатньо часу і на особисте життя.
Тому з часом він закохується у леді Ровену, яка була вихованкою його батька. Але Седрік не схвалював вибір свого сина, бо виходячи с корисних міркувань планував одружити Ровену с Ательстаном Конінсбурзьким, якого Седрік планував поставити на чолі саксонського визвольного руху. Цей нащадок королівської крові викликав у представників простого народу сумніви і підозру, тому його авторитет треба було підкріпити дружиною з благородного та шанованого роду короля Альфреда – останньою його представницею леді Ровеною.
Седрік позбавив свого сина усіх сімейних привілеїв та вигнав з дому. Але Айвенго не загубився у смутах того часу та став вірним супутником кроля Ричарда І Левове Серце. Вже наприкінці подій, які описуються в романі, Айвенго доводитись зустрітися с Бріаном де Буагільбером – гордовитим, пихатим храмовником, який на той час був одним із ворогів Ричарда Левове Серце і постійно виплітав сіті інтриг проти нього. Ця зустріч була досить незвичайна, бо Айвенго зустрівся з Буагільбером у поєдинку, в якому той відстоював права свого ордену, борючись водночас і зі своєю безмежною любов’ю до Ревеки, саме за яку й було назначено цей поєдинок. Слід сказати, що в цій ситуації Буагільбер повів себе дуже благородно і все ж таки зробив усе можливе, щоб врятувати свою кохану, але почуття богу, яке борючись с коханням розірвало серце Бріана, спасло його від позору.
Саме тому Айвенго, дізнавшись всі обставини, які передували поєдинку, відмовився від будь-яких обладунків і викупу, бо він і сам був не тільки чесним і сміливим воїном, але й достатньо благородним, щоб по достоїнству оцінити вчинки Бріана де Буагільбера.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)