Андрій Платонов почав писати дуже рано. Він ставиться до письменників зі славою, що розпалюється чим далі, тим більше. При житті його видавали дуже мало.
Платонов писав у своїх статтях, оповіданнях, повістях, романах про усім: про важку працю робітників і селян, про інтелігенцію, про науку, про спорт, про фантастику, про будівельників міста, про Велику Вітчизняну війну. А. Платонов показав у своїх добутках важке життя людей у тилу, солдат на фронті з усіма її побутовими труднощами. У філософській повісті “Джон” Платонов виступив проти
Головної для письменника в 30-і роки стає проблема істинно людської волі, проблема справжньої гармонії, що проявляється на всіх рівнях. У реальному житті її бути не могло – тому в Платонова виникають трагічні нотки, викликані неможливістю мінутного загального щастя. Виразно вони пролунали в оповіданнях “Форо” і “Ріка Потурань”.
В оповіданні “По небу на півночі” письменник уже передчувало небезпеку ідей націонал-соціалізму, що загрожують миру.
Ці ідеї перетворювали землю
В оповіданні “На могилах російських солдатів” Андрій Платонов зримо й переконливо показує звірства фашистів у роки війни. Платонов багато писав про правління Сталіна, не називаючи його імені. Але Сталін, будучи уважним і проникливим читачем, розумів все це.
Він заборонив видавати добутку Платонова й багатьох інших письменників. Андрій Платонов показав людям всю гіркоту й вагу життя в роки застою. Тільки в наші дні, уже після смерті письменника, його книги стали з’являтися й завойовувати читачів.
Вони продовжують учити нас великому дарунку любові, доброти, милосердя, справедливості.