Твір про літературного героя (по оповіданню “Уроки французького”)

Прочитавши оповідання Валентина Распутіна, я зрозуміла, що нічого подібного ще не читала. Який цікавий і парадоксальний добуток! До цього попадалися повчальні оповідання, де все ясно й зрозуміло: хто гарний, хто поганий. А тут усе перемішано.

Добрий, розумний, талановитий хлопець, а грає на гроші. Але це йому необхідно, щоб вижити в голодні післявоєнні роки (“… Я тільки рубль виграю…

Купую молоко…”).

Учитель, педагог, вихователь грає зі своїми учнями на гроші. Що це: злочин або акт доброти й милосердя? Однозначно не відповіси.

Життя набагато складніше ставить завдання, чим людина може вирішити. І немає тільки білого й чорного, гарного й поганого. Мир багатобарвний, у ньому маса відтінків

Лідія Михайлівна незвичайно добра й чуйна людина. Вона перепробувала всі “чесні” способи допомогти своєму талановитому учневі: і годувати хотіла як би невзначай, мол до обіду поспів, і посилку посилала, так не хоче “наш герой” одержувати допомогу. Він уважає це принизливим для себе, а от заробляти не відмовляється. І тоді вчитель свідомо йде на “злочин” з погляду педагогіки, грає з ним на гроші

Лідія Михайлівна точно знає, що він обіграє її, одержить “свій заповітний рубль, купить молоко”, що так необхідно йому. От і виходить, що зовсім не “злочин” це, а гарний учинок. Чому ж директор школи нічого не зрозумів.

Швидше за все, Лідія Михайлівна не стала нічого пояснювати, виправдуватися, у неї є гордість. “Через три дні Лідія Михайлівна виїхала. Напередодні вона зустріла мене після школи й проводила до будинку

– Поїду до себе на Кубань,- сказала вона, прощаючись.- А ти вчися спокійно, ніхто тебе за цей дурний випадок не торкне… Отут винувата я…

Серед зими, уже після січневих канікул, мені прийшла на школу поштою посилка… у ній лежали макарони й три червоних яблука… Раніше я бачив тільки на картинці, але догадався, що це вони”.

Прочитавши оповідання Валентина Распутіна, я зрозуміла, що нічого подібного ще не читала. Який цікавий і парадоксальний добуток! До цього попадалися повчальні оповідання, де все ясно й зрозуміло: хто гарний, хто поганий. А тут усе перемішан. о

Чудове оповідання, з тих, які не забуваються. Та і як таке можна забути! Це оповідання вчить людей жалю. І тому, що треба не просто поспівчувати людині, якій важко, але й посильно допомогти йому, у той же час не ображаючи його гордості, И якщо кожний з нас допоможе хоч одній людині, то життя стане світліше й чистіше.


Твір про літературного героя (по оповіданню “Уроки французького”)