Хто перший взяв гітару й, підійшовши до мікрофона, став не читати вірші, а співати їх? Хто був першим бардом, що співає поетом нашого часу? Багато хто думають: Окуджава. Ще частіше говорять: Висоцький. У людей є підстави думати так.
Але якщо бути точним, то в джерел сучасної пісенної лірики коштує Юрій Визбор. Був час недовге, півтора-два роки наприкінці п’ятидесятих, коли саме він, що яскраво виділився, що як би виплив із хвиль тоді студентської пісні, що широко розлилася, одноосібно опанував увагою й серцями слухачів. Магнітофонні стрічки,
Лижі в грубки коштують,
Гасне захід за горою…
Він був изумительно, прирожденно артистичний, цей співак у багать, і в його артистизмі вже була намацана своя довга тема, своя інформація, знайдена відразу й точно. Тоді жартували: у Визбора навіть гітара сміється!
Через десятиліття проніс Визбор цю свою посмішку. Поруч із пронизливим
Написав кілька сценаріїв, видав пари книжок оповідань, зіграв кілька кіно-ролей. Залишив купу чарівних акварельних, гуашевих пейзажів, “зелені озера так риски лісів…”. Його пісні існують у живій пам’яті людей, їх співають у студентських гуртожитках, у багать, на зимівлях, у кубриках і вкают-компаниях.
Він поет товариства, поет тісних людських зв’язків. Герой Визбора завжди у зв’язці, у ланцюжку. Він – співак чоловічої доблесті.
Його герой – людин з рюкзаком і ледорубом. Людина на крутому схилі. На палубі, що нахилила. За кермом машини, що мчиться. За штурвалом літака, що злітає.
Його символи – тропа, що йде в туман, тропа, по кручі взбирающаяся до сонця. Його Мова – скупі жести. Чоловіча небагатослівність, що злегка соромиться себе, що як би ховає свою силу
Юрій Визбор з тих самих дітей війни, що вижили в страшні роки, виросли на “горбатих вулицях”, а потім, вивчившись, освоївши книжкові премудрості, закинули за спини рюкзаки й пішли освоювати цю землю. Визбор з його нехитрими мелодіями, з його щиросердністю – романтик цього покоління. Він – поет покоління, що не втратило юнацької мрійності. Він – поет епохи, що заповість свою мрію сильним людям майбутнього
(2 votes, average: 3.50 out of 5)