Струни мої золотії, Грайте ж мені стиха; Нехай козак-нетяжище Позабуде лихо. Лунають над степом чарівні звуки кобзи. Співає козак і пильно вдивляється вдалечінь, туди, звідки котить свої сивії хвилі Дніпро-Славута. Такі перші почуття викликає картина Михайла Дерегуса “Народження пісні”.
Козацька тематика завжди привертала увагу художника, і вона була втілена у творах “Хмельниччина”, “Тарас Бульба на чолі війська”, “Дума про козака Голоту” в графічній серії “Українські народні думи та історичні пісні”. Саме цій
Сумні думи стискають серце козакові. Взяв він кобзу, ніжно перебрав пальцями дзвінкі струни, і залунала пісня, в якій, мабуть, поєдналося все: і сум за рідною домівкою, і біль за полеглими друзями, і ненависть до ворогів неньки-України. Зосереджено дивиться козаченько вдалечінь, а пісня його лунає степом, її чує кінь вороний, чують чайки, чують високії козацькі могили.
Одягнутий він у білу свитину і коричневі шаровари, підперезаний червоним поясом. Збоку, як і личить, шабля гостра, яка, мабуть,
Вороний красень-кінь ніби поділяє сум свого хазяїна. Небо затягнули грозові хмари, проте де-не-де проглядає шматочок чистої блакиті. Дме вітер, наче накликає бурю. Чайки низько кружляють над водою, віщуючи наближення зливи.
На другому плані картини на тлі рожево-сірого неба височіє самотня могила. Великий хрест над нею свідчить, що тут поховано християнина, мабуть, козака.
Ось і сумує біля могили друга запорожець, згадує і тяжкі бої, і веселі козацькі розваги. А може, згадав він своїх стареньких батьків і свою красуню-дружину? Хто знає?! А звуки кобзи спливають над степом, і так народжується пісня, якій жити у віках.
Ця картина мені дуже сподобалася своїм ліричним настроєм і своєю тематикою.