Стебла скошених трав стирчать навсібіч, наче неголена величезна борода.
На цій галявині сіли відпочити три мисливці. Видно, що полювання вдалося на славу. Рушниці, мисливський ріжок, патронташ розкидано в безладді, бо мисливці втомилися і хочуть відпочити перед поверненням додому.
Вони не звертають уваги на собаку, який щось винюхує у кущах.
На привалі саме час згадати вдалі, яскраві моменти полювання, неймовірні пригоди, правдиві або вигадані. Найпевніше зараз один із мисливців розповідає чергову небувальщину. Жестами він хоче
Молодий мисливець, заслухавшись, забув піднести вогонь, щоб запалити собі цигарку. Слухаючи небилиці, він подався уперед, вражений почутим настільки, що не помічає, який ефект справила розповідь на товариша, що сидить поруч.
Він у центрі картини. Тим часом мисливець, що чухає вухо, регоче про себе і ніби всім своїм виглядом проказує: “Що це він вигадує!” Його зім’ятий і драний картуз зсунувся набік.
А насправді, що міг вигадати оповідач-мисливець? Мимоволі
Але в ці історії, як пише Остап Вишня, мало хто вірить. Може, і мисливець, змальований Перовим, на привалі розповів одну з таких пригод.
Хоч би там що, але нам теж стає цікаво в компанії цієї трійці. Адже Перов так талановито написав картину, що глядачу здається, нібито він сам сидить поруч із мисливцями, переймається загальним настроєм. Запал оповідача не може остудити навіть прохолодна погода, хоч далеко не нові кожушки напевно не дуже гріють.
У небі летять качки, стрімко насуваються сутінки.
Мабуть, в цьому місці мисливці і заночують, адже з усього видно, що вони нікуди не поспішають. Попереду ніч – найблагодатніший час для мисливських розповідей біля багаття, що жевріє.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)