“Тіні забутих предків” – один із найвидатніших творів української літератури. Повість відображає побут, звичаї гуцулів і змальовує жахливу картину: серед прекрасної природи Карпат ворогують родини гуцулів, і ворогують по-справжньому: з двадцяти дітей Палійчуків вижило тільки п’ятеро. Це жорстоке життя серед прекрасних ланів і стає основним сюжетом твору.
Головні герої повісті – Іван і Марічка, їхнє життя простежується ще з дитинства. Вони несуть своє кохання через усе своє життя. Навіть коли дівчина гине, Іван і після її
Він часто згадує Марічку, згадує, як їм було світло й добре разом. Та все щастя раптом руйнується: Іван був змушений піти в найми й залишити кохану, а згодом вона гине під час сильної повені. Їхнє щастя водномить стає короткочасною весною, що переростає в трагедію. Іван дуже тяжко переживав смерть коханої людини, проте зрозумів, що треба жити далі.
Іван одружується з Палагною, хоча вони й не кохали одне одного. Їхнє спільне життя зумовлювалося лише любов’ю до тварин, і це стає відомим усім. Палагна заводить собі любаска, але її стосунки з ним
А згодом Іван пішов і вже не повернувся додому.
“Тіні забутих предків” – твір, що розгортає перед читачами справжню силу й незабутність кохання, що буває в людському серці. Ця повість змальовує щирість і взагалі існування в серці людини такого великого й прекрасного почуття, як кохання. Автор доводить, що любов – це джерело людської духовності, що без неї неможливо відчути всієї насолоди й краси земного життя.