Я хочу розповісти про чудове старовинне українське місто – Умань. Воно було засновано ще у середні віки королівською грамотою. Адже колись Умань, як багато інших сучасних українських міст входило до польського королівства Речі Посполитої.
У містечку багато старовинних будівель, храмів, що залишилися з давен.
Умань – місто студентів. Сюди приїжджають вчитися до університету садівництва, педагогічного університету, до коледжів. На вулицях Умані вечорами можна зустріти багато молоді, гарних дівчат та хлопців.
Окраса Умані –
Це царство води, зеленої природи та казки. У куточках парку, у скульптурах та павільйонах відтворені персонажі давньогрецьких легенд та міфів. Є в Софіївці фонтан “Змія”, а є острів Кохання посеред ставка, а на ньому – храм богині любові та краси Венери. І сама Софіївка – символ краси природи, гімн жіночності. Адже парк був створений як подарунок графа Потоцького
У Софіївку приїжджають багато людей на екскурсії. Мабуть, кожному хочеться пройтися серед шедеврів природи, прогулятися по місткам, покормити лебедів в озерцях, відчути смак свободи, затишку. Восени тут тихо та просторо, дерева та кущі вдягаються у яскраві барви, рясніють яскраво-жовтим, червоним та бордовим.
У павільйоні Флори, названому на честь богині весни та квітів, часто виступають музиканти.
Люди в Умані роботящі, полюбляють вчитися, набувати нових знань. Я чув, що в радянські часи Умань хотіли зробити обласним центром. Але в місто з ускладненнями подавалася вода, тому замість Умані обрали Черкаси.
А то зараз на карті України могла б існувати Уманська область.