Читаючи роман, ми сприймаємо реальність через світогляд письменника Пантелеймона Куліша – носія ментальності щирого українця. Ми відчуваємо, як болить авторові кожна історична помилка, який тягар усенародної провини він бере на свої плечі.
Символом деградації козацької епохи для Куліша була Велика Руїна, її зловісність, метастазне проникнення через роки в нові часи лякало письменника, тим паче, що він, людина енциклопедичних знань, передбачав, що повстанці або їхні онуки самі в майбутньому займуть місця тиранів і в гнобленні не поступляться
“Чорна рада” – твір значною мірою мозаїчний: народ український у романі перебуває загалом на задньому плані, але в окремі моменти ніби насильно проривається наперед – стає перед очі читачів і тоді набирає сили, широти й величі. Довільність образів простих людей, поодинокі образи їхні та народні масові сцени створюють ефект реальної присутності, і читачі сприймають громаду під таким кутом зору, як щодня своїх сучасників.
Ось, наприклад, образ Божого чоловіка. Кулішів кобзар – але не старець, не жебрак, а патріот, воїн Божий, совість народу. Мирське життя для нього нічого не значить, він
Свою сліпоту він не вважає за каліцтво, а за Боже знамення, тому дивується й осуджує тих кобзарів, котрі за чарку горілки поробилися придворними поетами й музикантами.
Із-поміж поетів народної моралі найближче до Божого чоловіка стоїть запорізький старець Пугач – старий січовик, який на своєму віку не раз був кошовим отаманом. Він наївний, немов дитина: спираючись на його авторитет, домігся булави І. Брюховецький, та пізніше він став непотрібним, смішним. Брюховецький жорстоко висміяв бідолашного Пугача перед усією громадою, але навіть після цього не побачив старий отаман зрадника в Брюховецькому.
Надзвичайно цікавий образ Василя Невольника. Це зламана долею, а пізніше прислужництвом особистість, у часи своєї молодості він був одним із найкмітливіших козаків, знав грамоту й Дніпрові гирла. Доля зробила з колишнього лицаря страдника, яскравим свідченням чого стало його нове прізвище – Невольник.
Добровільно прийняте рабство в Череваня доконало Василя.
Українське суспільство в романі доволі строкате, у ньому досить часто вивищуються натури сильні, вольові та яскраві. Не на геніях і не на героях спочиває суспільство, як відомо, а на масі порядних людей, а порядних людей у творі “Чорна рада” таки чимало…