Є в нашій родині реліквія, що передається від покоління до покоління вже багато десятків років. Це ікона Богородиці. Вона дісталася нам від моєї прапрабабу-сі. Нею колись благословила прапрабабусю її ненька на подружнє життя.
Цій іконі понад сто років. Вона невелика, має дерев’яну оправу і срібний оклад. На ній зображена Богоматір, що тримає в лівій руці маленького Ісуса, а правою показує на Нього, наче звертається до нас: “Ось, подивіться, це Син Божий, що прийшов вас утішити”.
Погляд у Богородиці якийсь трохи сумний. Маленький
Дерев’яна оправа складається з двох частин, скріплених з одного боку двома петлями, а з другого – крючечком і петлею. Вона розкривається – всередині знаходиться образ, намальований на товстій дошці. Окладом є суцільна металева пластина з отворами для облич, рук і ніжок малюка.
По контуру оклад оздоблений красивим орнаментом. Навколо голівок Богородиці та Ісуса вигравірувані промені Бабуся сказала, що це німби – так завжди зображують святих.
Ікона стоїть у кутку на поличці в кімнаті моєї бабусі. Щовечора вона запалює перед образом лампаду, яка горить потім усю
А бабуся каже, що так і є. бо Матір Божа є матір’ю для всіх нас. Така от незвичайна реліквія є в нашій родині.