Уперше літературний псевдонім Остап Вишня з’явився 22 липня 1921 року в газеті “Селянська правда” був опублікований фейлетон, з того часу Україна дізналася про великого гумориста Остапа Вишню – Павла Михайловича Губенка. Писав він натхненно, швидко, дотепно. Тільки за два роки (1923-1924) сатирик опублікував понад п’ятсот творів. Популярність Вишні ширилась із швидкістю лісової пожежі. Адже він блискавично заволодівав умами й серцями багатомільйонних читацьких мас у місті й на селі.
Книжки його розкуповували одразу, нарозхват.
Фейлетони й гуморески Остапа Вишні “Далі небесні”, “Походження світу”, Кому веселе, а кому сумне, “Вишневі усмішки сільські”, “Вишневі усмішки Ьоперативні”, “Вишневі усмішки кримські” і особливо “Мисливські усмішки” користувалися
Вишневий сміх – веселий, щирий, здоровий. У своїй творчості письменник органічно поєднував зміст з глибоким національним колоритом. Секрет популярності Вишні, безперечно, – у його єдності з рідним народом. Из “вишневого кореня” “виросла” ціла плеяда талановитих сатириків – Олександр Ковінька, Степан Олійник, Дмитро Білоус, Павло Глазомий, Юрій Кругляк та інші. Павло Михайлович Губенко – славнозвісний Остап Вишня – дійсно мав вольтерівської гостроти, викривач був незрівнянний, та все ж визначальнім, як справедливо зазначає Олесь Гончар, у його вдачі “було саме це: душевність, поетичність”.
И Остап Вишня писав у щоденнику: “Так-от, що треба, щоб посміятися не пирога, а з друга? Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. І тоді людина разом з тобою буде сміятися з себе, із своїх хиб, и буде такий дружній, хороший сміх… Той сміх, що не ображає, а виліковує, Виховує людину, підвищує…”
Ось такий він був – чародій сміху, незабутній Остап Вишня.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)