Варіант 1
Мене звуть Юля. Так мене назвали мама з татом. А точніше, моя мама дуже хотіла назвати мене саме Юлею. Мама заздалегідь підібрала мені це ім’я, ще коли була мною вагітна.
Папа не став їй заперечувати. Мою ж маму звати Людмилою, а тата – Олександром.
Моє ім’я старовинне, воно веде початок зі Стародавнього Риму. Воно означає “з роду Юліїв”. Це був рід аристократів, до якого належав знаменитий Юлій Цезар.
Мені подобається моє ім’я, воно звучить ніжно та мелодійно. “Юлія” – це ім’я, яке дуже підходить
Варіант 2
Мене звати Дмитром. Моє ім’я має давньогрецьке походження. Була така антична богиня Деметра, богиня землі та родючості.
Значення мого імені вказує на те, що я буду твердо стояти на ногах у житті.
Але батьки назвали мене не на честь богині, звичайно, а на честь мого дідуся. Мого дідуся звуть Дмитро Олександрович. Тато – Олександр Дмитрович, а я знову Дмитро Олександрович.
Так прийнято у нас в родині – називати своїх дітей на честь батьків. Коли я виросту, я теж назву сина Сашком, а дочку – Оленою, на знак подяки своїм улюбленим батькам. Звичайно, якщо моя майбутня дружина
Я думаю, вона зрозуміє мене в цьому питанні.
Варіант 3
Здрастуйте, мене звуть Владислав. Скорочено – Влад або Владик. Моє ім’я означає “володар слави”.
Його обрав для мене тато, коли я народився.
Коли я з’явився на світ, то розгорілася суперечка через те, як мене назвати. Мої батьки хотіли вибрати слов’янське ім’я, а не іноземне. Бабуся ж дуже хотіла назвати мене Віктором, що означає “переможець”, але це латинське ім’я.
Батьки вирішили вчинити по-своєму. Перебрали кілька імен: Святослав, Володимир, Ярослав.
Зрештою, мій тато припинив всі суперечки та вибрав для мене ім’я, яке добре звучить поряд з батьківським. Так я став Владиславом Сергійовичем. Моє ім’я мені дуже подобається. Воно аристократичне, княже.
Я б його не змінив ні на яке інше.
Варіант 4
Мене звуть Маршчкою, а повне ім’я – Марія. Раніше я зовсім не замислювалася про те, що означає моє ім’я.
Нещодавно я прочитала в Інтернеті, що Марія – це давньоєврейське ім’я. І воно перекладається як “гірка” або “вперта”. Щодо ” гіркої” – це повна нісенітниця, я вважаю. Я добра людина та не люблю сумувати. Але я точно вперта!
Так що моє ім’я підходить моєму характеру. Або воно вплинуло на нього.
Коли батьки вибирали мені ім’я, то вони місяць перебирали різні варіанти: Катерину, Аллу, Ольгу, Валерію. Родичі давали безліч порад. А назвали – Марією, на честь Богородиці, Діви МаріЇ. І я справді пишаюся цим.
Варіант 5
Мене звуть Вероніка. Це сучасне та популярне зараз ім’я. Так назвати мене вирішила моя матуся.
Це ім’я завжди їй подобалося.
Моє ім’я дуже гарне. Колись у дитинстві я його соромилася, тому що воно здавалося занадто модним. Мені хотілося, щоб мене звали Лізою. Але зараз я розумію, що все це були дитячі дурниці.
Моє ім’я – найкраще.
Ім’я Вероніка означає “переможниця”. Воно має давньогрецьке походження. Це ім’я на честь крилатої богині перемоги Ніки, якій поклонялися всі воїни.
У сім’ї мене завжди називають повним ім’ям – Вероніка. В Інтернеті написано, що володарка цього імені йде по життю з гордо піднятою головою.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)