Родовід, рід, родина, рідня… Слова одного кореня, які здавна в Україні вважалися святими. Народні традиції, народна мораль, виховували з дитинства в людині глибоку повагу до цих святинь. Люди зобов’язані були знати своїх предків від “сьомого коліна”.
Тих, хто цурався свого роду чи зневажав його, називали “людина без роду-племені”. Часто в поняття “рід” вкладалося ширше значення – це і рідна земля, батьківщина. Хто ж відрікався рідні, рідної землі, батьківщини, на все життя залишався безбатченком, “Іваном Безрідним”.
Одна
Традиції народної творчості у вихованні синівського ставлення до свого роду, у збережені історичної пам’яті, вірності мудрим заповітам батьків продовжували й розвивали кращі українські письменники.
Трагічно складалася доля братів Половців у романі Юрія Яновського “Вершники”. Не прислухалися вони до порад
1 гинули вони, бо забули батьківські слова:”Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду”. Зневажив пам’ять роду, родинні святині, віддавши рідного батька в “богадільню”, герой роману Олеся Гончара “Собор” Володька Лобода. Скоївши один моральний злочин, він не зупинився і перед іншим.
Зруйнувавши батькову душу, намірився зруйнувати й собор – храм людських душ. Зачіплянці влучно оцінили його “подвиги”, прозвавши “батько продавцем”.
А якою світлою, прекрасною картиною починається кіноповість О. Довженка “Україна в огні”! Символічна ця картина, символічна пісня, яку співає родина Запорожців. Назва цієї пісні: “Ой, піду я до роду гуляти”.
А початкові слова – “Ой, у мене увесь рід багатий”. Багатий рід, про який співається в народній пісні, багатий рід Лавріна Запорожця. Не сріблом-золотом, а добрими, роботящими дітьми, чесним ім’ям.
Саме завдяки єдності, згуртованості роду, працьовитості і мужності він вистояв у страшному воєнному лихолітті… Як вистояла і наша Вітчизна, яку цей рід захищав.
Колись молодим, які збиралися одружуватися, народна мудрість радила: “Не дивися – чи хорошої вроди, а дивися – чи чесного роду”. Чесне ім’я родини, роду ставили над усе. Хай же в кожній сім’ї зберігаються якнайцінніші реліквії, фотографії родичів, далеких і близьких, листи ще з давніх воєнних часів, пам’ять про тих, хто зберігав і примножував традиції нашого роду.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)