Людина не отримує ім’я від батьків випадково. Щось у цьому звичаї вибору імені для дитини є загадкове, таємниче й красиве. Чи то це йде від вибору за церковними святцями, коли ім’я прив’язується до дня якогось святого і ним нарікають дитину, а далі цей святий стає ангелом – охоронцем; чи то від довгого обговорення в колі рідних і спільного рішення назвати дитину тим чи іншим іменем, особливо в пам’ять славетних предків.
Мене звати Олександром. У перекладі з грецької мови це ім’я означає “захисник людей”. Це древнє ім’я,
Вдома мене називають Лесем, а друзі – Сашком. За звуковим складом ці імена здаються простими, але щось у них звучить таке первісне, старожитнє, узяте ще з язичницьких часів, і разом з тим є щось лагідне і ніжне у звучанні.
Я пишаюся тим, що такі ж імена мали видатні воїни – полководці Олександр Македонський, Олександр Невський; відомі
(1 votes, average: 5.00 out of 5)