Повість на життєвих матеріалах із селянського життя. Основу повісті склали події 1910 року, коли М. Коцюбинський їздив у Конотоп на суд куркулів, котрі 1905 року в с. Вихвостові вбили 15 селян-активістів, учасників революції. Письменник тяжко переживав поразку революції, і з безлічі фактів тих подій відібрав найхарактерніші, використав у повісті лише типові для селянського руху.
Співчуваючи рідному селянству, автор шукає для нього вихід, передбачає методи боротьби, зображує організацію громадського господарства. У повісті Коцюбинський описує
Автор стверджує право селян на землю, вітає революційні дії, закликає йти за Марком Гущею. Він на мітингах пояснює, як треба боротися, але під час революційного руху бачимо звірячу ненависть селян до гнобителів. Вони спалюють панські будинки, грабують майно, розбиваютть фабрику й прагнуть скоріше поділити землю. Поруч із такими чесними
Автор правдиво зображує їхні настрої, які мають позитивний вплив на селянство. Але й у цих людей були помилки, до того ж, їх було ще мало, і селяни не дуже довіряли їм, тому революція терпить поразку.
У кривавій сцені куркульського самосуду показано розгубленість селян-бідняків. Смертю Прокопа митець показав, як помирають вірні своїй справі люди. Перед смертю він сказав: “Ще маю гроші громадські, ключі”.
Він до кінця залишався вірним справі революції…
Гафійка – перший в українській літературі образ жінки-революціонерки. Її діяльність свідчить про її класову ненависть до багатії, мужність справжнього борця.
Повість “Fata morgana” – правдива картина боротьби селянства з гнобителями під впливом робітничого революційного руху.