Багато сучасних учених схиляється до думки, що вдача людини, її нахили, таланти закладаються ще до її народження, а умови життя, соціальний стан дають можливість людині або реалізувати свій талант, або занедбати його.
На жаль, Чіпка Варениченко – головний герой роману П. Мирного та І. Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – занедбав талант хлібороба, а вміння повести людей за собою перетворив на злодійське ремесло. Усе своє лихе життя він пояснює пошуками правди.
Коли на власній ниві він зібрав добрий урожай, прийшла страшна
Цей учинок був останньою іскрою, що відмежовувала в його душі добро від зла, та й вона швидко згасла.
Коли не стало чого пропивати, компанія Чіпки вирішила обікрасти пана. Варениченко йде на це мимохіть, але, коли їх викрив сторож, він убив його, отож пшеницю-то
І знову рікою ллється горілка, нею заливається совість, горілка вигнала й матір із дому.
Із часом чоловік зрозумів, що треба поводитися інакше, чесною роботою прикривати свої злочинні нахили й наміри, але навіть кохання – найсильніше людське почуття – не змогло змінити підступну злу сутність Чіпки. Усі свої злочини він прикривав високими словами про пошук правди, а будь-які свої негаразди сприймає як вселюдську трагедію, бажаючи помсти, так само грабує, вбиває, незалежно від того, хто перед ним – пан чи свій брат – хлібороб, та розраджує себе горілкою…
Займаючись розбоєм, він сп’янів від крові та від усвідомлення власної сили й влади над людьми. Останній злочин його компанії – вбивство родини козака-хуторянина Хоменка, і цьому немає виправдання. Мільйони людей живуть в однакових соціально-історичних умовах, зазнають однакових бід і знущань, та чому ж одні живуть за законами добра та справедливості, а інші стають на шлях злочину?
Відповіддю на це непросте питання може бути життя кожної окремої людини.