Спочатку я не зрозумів теми твору. Та коли почав замислюватись, зробив висновок, що байдужість справді є кроком до зради. Яскравих прикладів байдужості безліч. Чорнобильська катастрофа, нещадне вирубування лісів, забруднення довколишнього середовища. Все це приклади байдужого ставлення людини до своєї домівки, якою є наша планета.
Та насамперед це приклади байдужого ставлення людини до самої себе.
Повертаючись до теми твору, я замислився над тим, що то є не просто байдужість, а справжнісінька зрада. Щодня в газетах, по радіо і телебаченню
Ті заклики напевне були б обнадійливими. Та, на жаль, поряд із цими закликами, ЗМІ постійно повідомляють про погіршення екологічної, соціальної та політичної ситуації в країні та світі. Я замислився над тим, чому людина, закликаючи любити, цінувати й оберігати найцінніше, що вона має, зраджує сама себе, роблячи навпаки?
Я раптом збагнув, що думки і лозунги, що проголошують люди через ЗМІ, не завжди є щирими. І не варто сліпо їм довіряти. Як то кажуть: “Не все то золото, що блищить”.
Прикро, бо всі вони опиняються жертвами жорстокої, безсоромної брехні. Та чи ж є вихід? Запитав я себе. І відповів, що є.
Справа в тому, що подібні зради людиною самої себе присутні не тільки в масштабах країни та світу. Кожного дня, проходячи вулицею, я спостерігаю, як люди розкидають навколо себе сміття, неввічливо ставляться до літніх людей і дітей. Я помітив в очах цих людей байдужість, про яку йдеться в темі твору.
Я зрозумів, щоб вирішувати глобальні проблеми, треба почати з малих. Треба перестати бути байдужими самим до себе самих. Якщо кожен викоренить байдужість у власній душі, тоді разом ми зуміємо вирішити глобальні проблеми і змінити цей світ на краще.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)