Твір на основах побаченого: На виставці фотографії

Я людина захопливий, мені завжди цікаво дізнаватися щось нове й цікаве. У мене будинку багато книг – художня Література, довідники, словники й енциклопедії, які мені допомагають, коли я чогось не знаю, пишу реферат у школі або роблю домашні завдання. Телевізійні передачі, районна бібліотека й Інтернет мені теж дуже допомагають.

А ще я люблю ходити на екскурсії вмузеи.

У нашому місті кілька музеїв: краєзнавчий, художній, великий виставочний зал. Ми із класом були там не один раз. Але щораз у цих музеях, крім постійних експозицій, бувають

нові й дуже цікаві виставки витончених виробів зі скла, воскових фігур, декоративно-прикладного мистецтва, народної вишивки, дитячих малюнків, робіт місцевих художників. Коли ми були в художньому музеї останній раз, там була виставка художніх фотографій, що мене просто вразила!

В усіх нас є фотоапарати, які ми беремо із собою й на прогулянку в ліс, і в подорож до моря, і на шкільний суботник, і на день народження до друзів. Із задоволенням клацаємо затвором, запам’ятовуючи вес важливе й цікаве, потім біжимо у фотоательє й з нетерпінням чекаємо, коли надрукують кадри, що вийшли. Деякі кадри виходять дуже вдалими,

деякі – не дуже: те занадто далеко зняли, то розташування фігур не по центрі, то фотографія дуже темна або, навпаки, світла. Але, так чи інакше, це наше життя й Історія, наша пам’ять, і років через двадцять коштовним буде кожний кадр

На виставці художніх фотографій удалими були абсолютно всі знімки, які ми бачили, мало того, відразу відчувалося, що їхні автори – професіонали, що володіють художнім чуттям. Відчувалося, що авторам було цікаво фотографувати не себе, а навколишній світ. На серії цих фотографій, наприклад, океан – він такий мінливий!

От мрячний берег, а от протилежний берег бухти, над яким сонце. Сонце коштує над океаном посередині неба, потім переміщається, і небо й океан міняють свої кольори. Цікаво спостерігати, як Природа грає з нами і як це побачив фотохудожник

Разом З фотохудожниками ми побували в різних країнах, побачили, як там живуть люди, познайомилися з деякими їхніми традиціями й звичаями. Фотографії різні, і викликають вони зовсім різні почуття: від пекучого бажання побачити всі власними очами до смутку від неможливості це зробитися

А от портрети, на них – людські почуття, страсті й емоції. Цей старий, напевно, сумує, що його життя проходить, але й пишається тим, що залишиться після нього. Ця дівчина у весільному платті безумно щаслива, а ці хлопчиськи, граючи у футбол, забули про усім на світі.

От три сестрички-негритянки в однакових дивовижних рожевих платтячках, а тут художникові вдалося запам’ятати не тільки хлопчика, що жадібно п’є воду, але й сам струмінь води. От першокласник, що старанно виводить букви в зошиті. А от африканські жінки, що легко несуть на голові неосяжні глечики. Фотохудожник – це чарівник, що зумів піймати мить, неповторну мить життя


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на основах побаченого: На виставці фотографії