В одному зі своїх ліричних віршів О. С. Пушкін запитував: Дарунок даремний, дарунок випадковий Життя, на що ти мені дана? Так поет намагався зрозуміти зміст свого життя, що здавався йому неясним, темним. Сьогодні ми впевнено говоримо, що сенс життя великого Пушкіна полягав у створенні неперевершених зразків поезії, прози, драматургії, епістолярного жанру. Нерідко відбувається саме так, і неясне самій людині стає зовсім ясним його віддаленим нащадкам. Питання про сенс життя раніше або пізніше встає перед кожною людиною, і неважливо, у зв’язку
Важливо інше – як людина відповість на нього, адже від цієї відповіді буде залежати дуже багато чого. Про сенс життя люди замислювалися ще в сивій давнині.
З тих пор пропонувалося так багато пояснень, що їх неможливо перечесть. “Сенс життя в служінні Богові”, – затверджували християни. “Сенс життя в служінні батьківщині”, – говорили мудреці античності. “Сенс життя в суспільно – корисній праці”, – затверджували батьки-правителі з нашого недавнього минулого. Невже всі ці твердження помилкові? Ні, але в кожному з них, узятому окремо, утримується лише
На мій погляд, життя дається для того, щоб виконати у світі все, що призначено виконати людині. Побудувати будинок, посадити дерево й виростити сина – от необхідний мінімум людських здійснень.
Мудрість цього висловлення полягає в тім, що кожне з перерахованих справ як би продовжує людини, проектує його діяльність у майбутнє. Дійсно, будинок стане слідом людини на землі: у ньому будуть чутися сміх, звучати пісні, відзначатися святО. Дерево стане свідченням життя людини: дерево подарує прохолодь у пекучий день, буде підтримувати мир і лад, охороняти спокій. А син стане родоначальником великої кількості людей майбутнього, що вміють цінувати й оберігати свою батьківщину, трудитися на її благо.
Пройде зовсім небагато часу, і наступне покоління задасться питанням: “Навіщо я живу? Навіщо мені дане життя? Кожний відповість на нього по-своєму. І, імовірно, у цьому полягає глибинний зміст розумного людського існування у величезному Всесвіті.