Твір-Міркування: Дорога в мир дорослих

Я зараз перебуваю в тім віці, коли мені ще важко назвати себе дорослим, але я вже й не дитина. Мене ще не торкнулися дорослі проблеми, хоча я часто замислююся, ким буду, як зложиться моє життя, але й у футбол і баскетбол я з дитячим задоволенням пограю, забуваючи, що ростом майже наздогнав батька. Іноді мені жахливо не хочеться взрослеть. Я розумію, що поки батьки піклуються про мене, я – вільний. Моя претензія на самостійність все-таки більше дитяча.

Мені жахливо жаль бачити утомлену маму й постійно, що затримується на роботі батька. І я думаю:

невже для цього я росту, для утоми, вічної гонки за кимсь і чимсь. І в мене колись буде сім’я, і я так само, як і мої батьки, буду з легкою приреченістю виконувати свій борг перед близькими. Я розумію, що це неминуче, я – створення природи зі своєю біологічною програмою. Моє завдання – рости й учитися. Потім учити й ростити своїх дітей

Я поки не знаю, ким я буду! По вкрай мері мама іноді називає мене телепнем і шалапутом. А чому? Тому що я люблю малювати, і увесь час витрачаю на це заняття?

Може, я стану мультиплікатором і будуть у мене мультфільми не гірше, ніж у Гарри Бардіна або Уолта Диснея! А якщо я стану двірником,

те що поганого в цій професії? Коли вулиці брудні, чомусь усі згадують про двірників, а коли блискають чистотою – це професія непомітно опускається в розряд невдалих.

Чому? Адже робота їх дуже коштовна й потрібна

Дорослі, як мені здається, багато придумали собі проблем, яких би можна було уникнути. Вони залежні від чужої думки, заздрості, стороннього втручання в їхні проблеми. Їм потрібно бути ледве вільніше й независимее. Може, я й не правий, підросту, занурюся в мир соціальних умовностей і стану “сіркою мишкою”. Але я буду намагатися відстоювати свою точку зору завжди, відступати можуть слабкі й бездарні.

Хоча про бездарність теж можна посперечатися!

Дивлюся на своїх однокласників і думаю, ну звідки у двієчника Генки Самохіна така тяга до фотографії. Він скрізь ходить із фотоапаратом і кадри вибирає цікаві, дуже вдалі. А Лешка Захаров! “Тоне” у російській мові й літературі, а електропроводку знає, як свої п’ять пальців! Ольга Реутова – стриже всіх бажаючих і робить такі зачіски, що позаздрять голлівудські зірки

У нас немає в класі тої “сірості”, що з’являється в житті. Всі цікаві й здатні. Я не можу заглянути в Майбутнє й сказати, що там буде: радість, сум, туга, турботи? Але впевнений, що батьки й мої, і друзів теж про щось мріяли, щось зробили в житті, адже є ми, які їх любимо

У мене є величезне бажання затриматися у своєму віці, нагромадити побільше позитивних емоцій, щоб до кінця мого життя їх вистачило не тільки на мене


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Твір-Міркування: Дорога в мир дорослих