Се любов моя плаче так гірко…
(Іван Франко)
1896 року побачили світ лірична драма Івана Франка “Зів’яле листя”, психологічний роман Ольги Кобилянської “Царівна”; тоді ж Леся Українка написала свою першу новітню драму “Блакитна троянда”. Усі ці твори об’єднував глибокий психологізм – прагнення збагнути й пояснити найтонші порухи людської душі. Так відгукнулася наша література на нову естетичну концепцію європейського мистецтва, що зросло з філософії Ніцше й Шопенгауера.
Та корені “Зів’ялого листя”
Комусь, можливо, спаде на думку, що страждання й сумніви ліричного героя “Зів’ялого листя”, внутрішній драматизм його шукань, суперечність характеру та світогляду
Читали ми їх з найвищим захопленням…”.