Уярмлення свого народу, безправність його культури Леся Українка переживала як особисту трагедію. Душа її, лагідна від природи, закипала гнівом на кожен вияв утисків, колоніальної сваволі, поетеса майже фізично задихалася в атмосфері царського деспотизму.
Великим смутком озиваються в свідомості Лесі Українки і давні кривди українського народу. Створюючи драматичну поему “Бояриня”, вона звертається до однієї з найдраматичніших сторінок історії України, яку зараз називають добою Руїни.
В основі сюжету “Боярині” – історія
Бо його душа роздвоєна.
Коли Оксана підтримує намагання гетьмана Петра Дорошенка об’єднати Україну, хай і шляхом союзу з татарами, Степан дорікає їй. Але мудра Оксана відповідає йому:
Ти хіба не ходиш під ноги слатися своєму пану,
мов ханові? Скрізь палі,
холопів продають. Чим не татари?
Оксана, що навчалась у братській школі, не може звикнути, що в Москві дружину мають за холопку, що “нема тут звичаю з чоловіками пробувати при бесіді”.
Хіба я тут не як татарка
сиджу в неволі? –
докоряє вона чоловікові. Обурює Оксану рабське догоджання, лукавість, улесливість, доноси, шпигунство. Їй боляче усвідомлювати, що її чоловік, власне, сам є невільником, хоч, може, повною мірою цього ще не розуміє. Так, він сам себе вже звик називати “боярином Стьопкою”.
Леся Українка осуджує його компроміс із власною совістю, зневажання ним самим і власної гідності, і честі найближчих рідних.
Відчуваючи близьку смерть і провину перед Батьківщиною, патріотка Оксана дорікає Степанові, який тільки тепер, коли все втихомирилося на Україні, хоче їхати туди. Вона в розпачі кидає Степану:
… Зломилась воля.
Україна лягла Москві під ноги,
Се мир по-твоєму – ота руїна?
Поневолення України було, на думку Лесі Українки, тяжким лихом, бо вже на той час у Московії ганебне кріпацтво стало звичним явищем: людей там продавали як худобу. Відштовхує від Московії поневолення особи, деспотизм, терор, атмосфера постійного страху, аморальність бояр – нещирих, лукавих, хитрих, улесливих і жорстоких.
Негативно вражає і описаний у драмі побут московитів: незугарний мішкоподібний одяг, не чути пісень, жахливе пияцтво, безправність жінок.
Взагалі, вся поема Лесі Українки є втіленням політичної позиції поетеси, яку вона визначила так: “Так звані братні народи – просто сусіди, пов’язані, правда, одним ярмом, але … не мають ідентичних інтересів, і через те їм краще виступати хоч і поруч, але кожному на свою руку, не мішаючись до сусідської внутрішньої політики”. Ці думки Лесі Українки актуальні і в наш час.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)