Іван Карпович Тобілевич (Карпенко-Карий) народився 29 вересня 1845 р. в слободі Арсенівка біля Єлисаветграда.
Батько його був збіднілим шляхтичем, мати походила з давнього козацького роду. Родина Тобілевичів дала Україні та світові не одного талановитого митця. Звідси походили Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті, Марія Заньковецька.
Через десять років після народження Івана родина переїхала до Єлисаветграда. Тут І. Карпенко-Карий продовжив освіту, яку розпочав у дяка.
Згодом він отримав чин колезького
З посади драматурга було звільнено як неблагонадійного, а після розгрому гуртка він виїжджає з Єлисаветграда за межі України під нагляд поліції.
Оселяється І. Тобілевич у Новочеркаську. Саме тут були написані п’єси “Мартин Боруля”, “Наймичка”, “Безталанна”, “Розумний дурень”.
Потім драматург оселяється на хуторі Надія, оскільки
З 1886 р. І. Карпенко-Карий стає режисером і актором у трупі свого брата Панаса Саксаганського.
Грав він ролі й у своїх п’єсах (Калитка – у п’єсі “Сто тисяч”, Пузир – у “Хазяїні” та інші).
Помер І. Карпенко-Карий 15 вересня 1907 р. Драматичні твори відомого театрального діяча України залишаються цікавими для читача та глядача й тепер, через багато років, оскільки піднімають гострі загальнолюдські проблеми.