Тиша морська – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Скорочено

В час гарячий полудневий Виглядаю у віконце: Ясне небо, ясне море, Ясні хмарки, ясне сонце.

Певне, се країна світла Та злотистої блакиті, Певне, тут не чули зроду. Що бува негода в світі!

Тиша в морі… ледве-ледве Колихає море хвилі; Не колишуться од вітру

На човнах вітрила білі.

З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; Править хтось малим човенцем, В’ється стежечка злотиста.

Править хтось малим човенцем.

Стиха весла підіймає, І здається, що з весельця Щире золото спадає.

Як би я тепер хотіла У мале човенце

сісти І далеко на схід сонця Золотим шляхом поплисти! Попливла б я на схід сонця, А від сходу до заходу. Тим шляхом, що проложило Ясне сонце через воду.

Не страшні для мене вітри. Ні підводнії каміння, – Я про них би й не згадала

В краю вічного проміння.

Коментар Леся Українка любила море. Воно вабило її своєю мінливістю, величчю, красою. Ця “країна світла та злотистої блакиті” навіває романтичні думки, мрії, бажання помандрувати кудись далеко-далеко Останню строфу поезії можна розуміти й алегорично: лірична героїня не боїться труднощів, вона готова їх долати, боротися за свою щасливу долю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Тиша морська – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Скорочено