Тин (грецьк. typos – відбиток, форма, взірець) – образ-персонаж, який концентрує в собі риси характеру, спосіб мислення, світоглядні орієнтації певної групи людей або нації, залишаючись яскраво індивідуальним, неповторним. Це зумовлено тим, що людина є біосоціальною істотою, яка успадковує природні задатки від батьків, несе в собі ознаки “колективного підсвідомого”, формується як особистість у конкретному мікро – і макросередовищі. У спілкуванні з різними соціальними групами, в розмаїтих видах діяльності, активно входячи в середовище,
Загальним у Т. є передусім все загальнопоширене,
Типізація в романах У. Самчука “Морозів хутір”, “Темнота”, “Втеча від себе”, які складають трилогію “Ost”, грунтується на інших засадах і парадигмах: тут домінують персонажі збірні, зіткані з чужих спогадів, описів, книжної інформації, але оживлені в уяві автора художніми деталями, увиразненні публіцистичними узагальненнями. В прозі У. Самчука наявні і загальнолюдські типи: мовчазного роботящого господаря землі (Матвій довбенко, Григір Мороз), шукача правди і справедливості, автохтонного селянина, що все зуміє зробити і не пропасти в світі (Володько довбенко, Іван Мороз). Взаємовідбиття персонажів в одному творі чи в усій творчості митця – це спосіб розбудови художніх типів вищого порядку, уявлення про які складається в свідомості читачів і є наслідком типологічних зіставлень ряду творів.
Вони запам’ятовуються не як соціологічні схеми, а як естетичні цінності, бо осягаються в індивідуалізованій формі.