Теплота родинного інтиму. Ще на шибах досвіток не скрес. Встала мати.
Мотузочком диму Хату прив’язала до небес. Станіслав Чернілевський використовує виразну метафору “мотузочком диму / Хату прив’язала до небес”, позначаючи таким чином, що мати розтопила піч і дим піднявся вгору. Весело і з ляком серед печі Полум’я гуляє по гіллю. Ковдрою закутуючи плечі, Мати не пита, чому не сплю. Вже однак зникає гіркотина, Не катує серце печія.
Знову я – малесенька дитина, Мати знає більше, аніж я. За допомогою персоніфікацій “полум’я
Махнуло рученя на бензовозі – І курява вляглась після коліс. А бабка все стояла на дорозі, Хустинкою торкаючись до сліз. Автор створює образ самотньої бабусі
Лягла собі. І світло не світила. Торкнулась черевичків перед сном – І осінь їй тихенько опустила Горіховий листок перед вікном.
VK. init({apiId: 2798153, onlyWidgets: true}); VK. Widgets. Comments(“vk_comments”, {limit: 20, width: “790”, attach: “*”});
(2 votes, average: 4.50 out of 5)